23 лютого 2021 року відносно Сергія Стерненка Приморський районний суд м. Одеси виніс вирок, яким визнав його винним у вчиненні розбою, незаконного зберігання вогнепальної зброї та викраденні людини. Соціальні мережі моментально вибухнули дописами про «незаконне засудження» Сергія Стерненка, про ганебний вирок, про залежність суду.

Але на підставі чого були зроблені такі висновки? Аналіз дописів свідчить про те, що частина тих, хто оцінив вирок, як незаконний, навіть не розібрались, у якій справі він був винесений. Писали, що Сергія Стерненка засудили за самозахист. Хоча питання самозахисту є предметом розгляду іншої справи, в якій вирок ще не винесено. На думку спадає висловлювання «Не читав, але засуджую».

Насправді, для того щоб оцінити наскільки вирок є законним у будь-якій справі, мало просто добре або погано ставитись до обвинуваченого, необхідно проаналізувати докази, які були предметом розгляду цієї конкретної справи. Наскільки їх було достатньо і наскільки вони були зібрані законним шляхом. І це, напевно, найскладніша частина кримінального процесу.

Коли я як адвокатка беру участь у справі, я не можу оцінити законність вироку одразу після того, як я його прослухаю під час оголошення. Це враховуючи те, що я ретельно вивчаю матеріали справи, присутня на всіх судових засіданнях, маю профільну освіту і 14 років практичного досвіду участі у судових засіданнях. Мені необхідно його перечитати, знов співставити з матеріалами справи і тим, що відбувалось в суді, після чого я зможу зробити висновки стосовно обґрунтованості вироку. У зв’язку з чим у мене виникає питання, як люди, у яких не було всіх цих умов, змогли так швидко зробити висновки стосовно справи п. Стерненка.

Станом на вечір 22 лютого 2021 року вирок ще не опублікований в реєстрі судових рішень. Ніхто з учасників процесу його не виклав у публічний простір. Наявні відеозаписи оголошення вироку, які дуже складно сприймаються «на слух» з причини поганої якості звуку. Відсутній будь-який публічний правовий аналіз доказів, які були надані суду і на яких ґрунтується вирок. Тобто звинувачення суду у неправосудному вироку станом на сьогодні не ґрунтується на будь-яких об’єктивних даних.

Спробую надати юридичний аналіз тез, які виклав Сергій Стерненко на своїй сторінці в Фейсбуці, як обґрунтування незаконності вироку:

«обшук проводився без адвоката, з яким не дали зв’язатись»

Відповідно до ст. 236 КПК України, обшук без адвоката автоматично не визнається незаконним. Слідчий має допустити адвоката, тільки коли учасники обшук заявляють про це. Якщо слідчий допускає порушення, учасники мають право зазначити про ці порушення в протоколі обшуку. І саме ці зауваження будуть для суду підставою визнавати цей доказ недопустимим. Наскільки можна судити з допису п. Сергія, він не зазначив про це порушення в протоколі і не підписав його.

«судово-медичні експертизи, складені російською мовою – це пряме порушення ст. 29 КПК»

В ст. 29 КПК України не вказано про обов’язковість складення експертизи українською. В статті говориться про те, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою і що сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

«показання тітушки Щербіча суд визнав достовірними».

В цьому пункті не наведено, чому саме показання громадянина Щербіча не мали бути визнані достовірними.

«суд відмовився визнавати доказом висновок спеціаліста щодо стартового пістолета»

Відповідно до ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Тобто висновок спеціаліста не є джерелом, зокрема, з причини того, що спеціаліст не попереджається про кримінальну відповідальність за надання недостовірного висновку.

«суд не сумнівається у висновку експерта сторони обвинувачення, в якому той сказав що взяв пістолет стартовий, але після викручення експертом втулки зі ствола став вогнепальним»

Для оцінки експертизи необхідно ознайомлюватись з її описовою та мотивувальною частинами.

«суддя вважає, що у нас існує закон про зброю, і це міліцейська інструкція, яка законом не є»

Тут п. Сергій говорить про те, що в Україні не існує встановленого законом порядку поводження з вогнепальною зброєю, відповідно неможливо порушити порядок, якого не існує. Я особисто погоджуюсь з таким трактуванням, але справа в тому, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к зроблено протилежний висновок, якого наразі мають притримуватись всі інші суди.

«стартовий пістолет було видано поліції добровільно, що за ч. 3 ст. 263 ККУ є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності»

У наведеній вище постанові Великої палати Верховного суду також є позиція, що не можна вважати добровільною видачу зброї, яка відбувається під час обшуку.

Але навіть цей аналіз не дозволяє мені зробити висновок про законність або незаконність вироку суду. Оскільки для висновків не вистачає даних, не вистачає матеріалів справи, не вистачає тексту вироку, не вистачає спілкування з учасниками процесу. Я лише хотіла показати, що все не є очевидним і однозначним, як наразі публічно презентується на самих різних рівнях.

Незважаючи на це, в черговий раз, особливо не розбираючись, про яку справу конкретно йдеться, суспільство обурено «несправедливістю» правосуддя. В черговий раз суддя чув під час оголошення вироку прокльони та звинувачення. Чи сприяє зміцненню справедливого правосуддя, незалежності суду схильність суспільства робити висновки про його справедливість, спираючись виключно на свої симпатій або антипатії до конкретних осіб? Чи може суддя діяти дійсно незалежно, коли для того, щоб оголосити вирок йому необхідно бути оточеним охоронцями і перекрикувати нецензурну лайку в свій бік? Чи замислюються люди, які вигукують образи в бік суддів, кидають димові шашки під будівлею суду, оточують поліцейські авто, про те, що ситуація, яку вони створюють, може бути в подальшому розцінена Європейським судом з прав людини як порушення права на справедливий суд і з України (читай – з платників податків) можуть бути стягнуті кошти у якості компенсації за порушене право? Чи не треба нам більш виважено та відповідально ставитись до своїх висновків та звинувачень?